Сайт об политико-економической онлайн игре Erepublik

Усе, що ви хотіли знати про Rednif Tap, але боялись спитати

Актуальне інтерв'ю з кандидатом на пост Президента еУкраїни Rednif Tap.

Ну що, почнемо =) У ході передвиборчого процесу до
Вас виникло багато запитань на які доцільно було б дати відповідь.

Привіт! З радістю. Звісно, можна багато на що відповісти самому, але інтерв'ю - формат який мені завжди більше подобався.

Після того, як Ви заявивили що йдете у Президенти, на Вашу підтримку висловились представники ОУН. Для багатьох це стало несподіванкою. Прокоментуйте цю ситуацію.

Для мене це теж стало несподіванкою, бо я не вів з ними ніяких попередніх переговорів - після того як стало ясно, що Ольвія веде подвійну гру я до останнього сподівався що все-таки на перше місце він поставить інтереси партії. І лише в останній день, коли далі затягувати не можна було, я звернувся до АКПУ - знаючи, що моя програма дуже близька до програми цієї партії. Тим не менше, враховуючи що обидві ідеологічні українські партії мене підтримали, це значить що ідеологія процвітання держави (якої обидві партії притримуються, хіба що з різних позицій) потребує саме моєї програми. А враховуючи що обидві партії тією чи іншою мірою радикальні, то моє президентство потребує радикальних кроків.

А взагалі, приємно, що мені вдалося об'єднати ідеологічних противників. Мені здається, це унікальний момент нашої історії, який більше не повториться - і, відповідно, унікальний шанс нашому суспільству стати на дорогу змін на краще.

Чи можете Ви говорити про якісь радикальні зміни нинішнього курсу, два місяці пропрацювавши на ключовій посаді в уряді?

По-перше, пропрацювавши в уряді я зміг скласти уявлення щодо того як краще організувати наше суспільство. Це знання поступово накопичувалось у мене, і я виклав ті кроки, які дійсно радикально контрастують із нашою нинішньою політикою. Правильність цих кроків підтверджує хоча б те, що Geka, опозиційний (останні три місяці) політик, виклав практично ті самі кроки у своїй програмі — мілітаризація суспільства, диверсифікація прибутків держави та оптимізація держапарату.

Те, що, як я вже сказав, я балотуюсь від радикальних партій дає мені змогу взяти відповідальність на себе за ці зміни. Я не маю ніяких претензій ні до кого із тих, з ким я працював ці два місяці — навпаки, я хочу бачити цих людей зі мною і далі. Питання тільки у особистій відповідальності — ці зміни може ініціювати лише президент, жоден чиновник у державі не може і не повинен брати на себе відповідальність за такі зміни.


Нещодавно стався конфлікт у Міністерстві Закордонних Справ, який спровокував відставку міністра закордонних справ. Як Ви це прокоментуєте?

Ось саме тут і постає питання оптимізації держапарату. Найпершою проблемою є те, що функції прем'єр-міністра та президента не були розділені достатньо чітко, адже главою уряду де-факто і де-юре є президент. Перше, що я зробив, ставши прем'єром — розділив кабмін на чотири структурні підрозділи (економічний та інформаційний департаменти, МЗС та Міноборони), cам виконуючи координаційну функцію. Тим не менше, оскільки це лише гра, жодна людина не може бути тут 24/7, відповідно, на мені були функції віце-президента, і я мав певний авторитет у вирішенні ключових питань. Цей же авторитет і зіграв мені погану службу, коли мої поради і участь у дискусіях на рівні з усіма сприймались як спосіб тиску. Саме тому за моєю ініціативою структуру міністерства закордонних справ виведено з-під підпорядкування кабміну, а Міністр Закордонних Справ отримав статус віце-президента. І саме тому я прийшов до висновку, що на даному етапі розвитку держапарату посада прем'єр-міністра державі не потрібна — всі функції успішно виконують голови відповідних департаментів.


Деякими військовими та наближеними до армії колами розповсюджуються теза про те, що реформа армії, в умовах коли армія недофінансуються та недоукомплектована, призведе до її розвалу. Що Ви мали на увазі коли говорили про військову реформу?

Я мав на увазі продовження того курсу, над яким я працюю уже два місяці — монетаризація армії, створення і сам принцип існування РНБО і подальша мілітаризація суспільства. Визнання на державному рівні нерегулярних армій та створення умов для їх функціонування виведе регулярну армію на якісно новий рівень - рівень еліти, зразка для наслідування, прикладу самоорганізації та дисципліни.

Міністр оборони координує не тільки регулярну армія, але й усі нерегулярні армії.. Для всіх громадян заохочуватиметься участь у нерегулярних арміях чи створення своїх (за допомогою держ. замовлення на демедж або премій найбільш організованим). З мілітаризацією суспільства регулярна армія, по-перше, матиме конкуренцію і, відповідно, стимул до кращої організації і ефективності; по-друге, нерегулярки формуватимуть чудовий кадровий резерв для армії. Якщо вдастся створити елітний імідж армійця (це, думаю, за місяць-два при правильній організаційній та інформаційній роботі), то стати членом регулярної армії мріятиме кожен нерегулярщик.

Другий аспект реформи — економічний. Мені імпонує ідея трудових об'єднань (профспілок), запропонована АКПУ, і найпершим таким об'єднанням стане профспілка зброярів. Армія, звичайно, стане провідним гравцем у цій профспілці. Другий хороший наслідок — профспілка дозволить формувати держзамовлення на функціонування еліти, нацгвардії та решти "державних" нерегулярок — в першу чергу слоненятам. Звичайно ж, кількість слоненят за таких умов збільшиться.
Якщо все пройде як треба, ідеальна військова кар'єра виглядатиме так: служба в слоненятах —> нерегулярка —> прийом у регулярну армію —> еліта чи нацгвардія.

На даному етапі кількість населення дозволяє нам мати три-чотири нерегулярки для успішного функціонування цієї системи. Тож, маючи дивізію Галичина та недавно створених Хрестоносців (сподіваюсь, вони розкрутяться) ми можемо, напирклад, підтримати ідею Івана Сірка щодо Іноземного легіону (думаю, всі французи що тимчасово гостюють на Поділлі стануть хорошою базою для такої армії) і мати прообраз задуманої мною структури.
Я не збираюсь зменшувати фінансування регулярної армії. За час свого прем'єрства, я не відмовив жодній заявці міноборони. Я зацікавлений лише у підвищенні ефективності використання виділених коштів. Також АКПУ написали у своєму прес-релізі, що партія не висувала мені ніяких вимог щодо посад у Кабміні. Це правда — я не розглядаю Цвинтаря як претендента на цю посаду, у мене є інші кандидатури.

А Ваша реформа економічної політики? Це проста диверсифікація ринків збуту, захист мануфактури, чи якийсь більш свіжий підхід?

Звичайно, втілення ідеї профспілок дозволить краще регулювати нашу економіку. Втім, крім внутрішньополітичного регулювання (про яке я писав у своїй програмі), звичайно, є і інші джерела доходу. Серед них і зовнішньополітичні.

Якщо продаж державних госпіталів/дефенсів треба розглядати в першу чергу як засіб отримання політичної вигоди (а не економічної), то, наприклад, проект довгострокової оренди Волині для Поляків може забезпечити суттєвий прибуток казні. Маючи великий досвід у міждержавних переговорах та дуже сильне міністерство юстиції, яке допоможе скласти контракт, я думаю, ми зможемо знайти взаємовигідний шлях — наші фірми на Волині отримають ще один ринок збуту задешево та дешеву робочу силу (пам'ятаєте ці тисячі польських немовлят?) — економічний розвиток наших зерновиків все одно гальмується наявністю у нас заліза на Поділлі. Польща ж, думаю, щаслива буде отримати зерновий регіон в оренду. Звичайно, все слід проводити обережно, і без підтримки народу я навіть не почну роботу у цьому напрямі. Але після виборів (незалежно від їх результату) я презентую цей проект конгресу. У мене є достатньо пророблений план, який одним рухом дозволить вирішити багато проблем — зокрема, попутно можна буде забезпечити наші фірми в Поділлі (а це 70% усіх українських фірм) дешевими ліцензіями в Польщу, а також без тікетів до адмінів (а тікети із зростанням кількості гравців стають усе менш ефективним засобом комунікації) перенести нашу столицю до Києва, як і має бути.

Добре, щодо співпраці з Польщею ми розібрались. А якою буде Ваша політика щодо інших сусідів — Угорщини та Росії? Наприклад, ІЮ твердить що Ви російський шпигун, а ОУН що "хоч з чортом, але проти Москви" — якось треба визначатись ;-)

"Російським шпигуном" я став коли різко опонував передвоєнним настроям тодішнього міністра закордонних справ і його бажанню через особисту образу і далі провокувати загострення конфлікту. Особливо його обурило те, що я хотів опублікувати вибачення перед росіянами від свого імені. Втім, я і досі вважаю, що будь-якій людині, яка взяла участь у тому "хохлосрачі" є за що вибачитись. Я радий, що наші спільноти стали на шлях примирення.

ОУН-івське "проти Москви" — це швидше РЛ-образ зовнішнього ворога, адже цитовано було РЛ-приказку саме тих часів, коли Москва дійсно була ворогом. Особисто я вважаю (як уже написав перед цим), що на даному етапі нам не можна допускати розв'язання війни із жодним із наших сусідів. Втім, до кожного із сусідів слід ставитись виключно як до партнера і прямувати до взаємовигідних стосунків.

Якщо нам вдастся укласти мир із Угорщиною, то я вважатиму це дуже великим успіхом. Але я не буду укладати цей мир ціною війни із Румунією та Польщею.

Дякую за відповіді. Було дуже важливо поставити крапку у спекуляціях навколо вашої програми та кандидатури.

Щасливо, успіху вам.

Rostislav Kazkar, для HofU.

Дорогий друже. Ти бачиш перед собою відповіді на усі запитання, що протягом передвиборчої кампанії ставились нашими супротивниками. Ти бачиш перед собой мотиви тих, хто виливав на нашу команду ріки бруду.

Друже, я прошу тебе підтримати кандидата на пост Президента Rednif Tap, перемога якого дозволить почати в країні радикальні перетворення.

Дехто з українских лівих вважає, що сьогодні ми повинні відсидитись у кутку, чи навіть підтримати ідеологічно ворожого нам кандидата з ультра-правими поглядами. Я вам скажу прямо. Для людей хто важко робить, і робить це на совість соромно боятись забруднити руки і соромно свідомо випустити брак.

Я закликаю не тільки підтримати Редніфа на перегонах, але й оказати йому усіляку підтримку у його реформах. І головне - вимагати від нового уряду цих перетворень, щоб болото української політики не поглинуло цей насправді єдиний шанс для України.